Заклад охорони здоров’я, що функціонує в організаційно-правовій формі комунального некомерційного підприємства (КНП), як роботодавець має право:
- установлювати обов’язки працівників;
- регламентувати порядок організації праці;
- уводити показники та плани;
- установлювати систему оцінювання результатів праці;
- прив’язувати виконання планів до стимуляційних виплат.
Роботу працівників на підприємствах оплачують за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці (ст. 97 Кодексу законів про працю України; КЗпП). Оплату можна провадити за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Форми й системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат підприємства, установи, організації встановлюють самостійно в колективному договорі. При цьому треба дотримувати норм і гарантій, які передбачає законодавство, генеральна та галузева (регіональна) угоди. Аналогічну норму містить стаття 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР.
До відома
До того як 28.08.2025 утратив чинність Господарський кодекс (ГК), питання управління підприємством регламентувала стаття 65 ГК. Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» від 09.01.2025 № 4196-ІХ (далі — Закон № 4196) передбачає реформування організаційно-правових форм юридичних осіб і вилучення з правового поля українського законодавства такої організаційно-правової форми як «підприємство». До того як приведуть діяльність у відповідність до вимог Закону № 4196, підприємства керуються загальними положеннями Цивільного кодексу України щодо діяльності юридичних осіб, нормами Закону № 4196 та іншими нормативно-правовими актами. Питання укладення колективного договору передбачають глава ІІ КЗпП й Закон України «Про колективні договори та угоди» 01.07.1993 № 3356-XII
Отже, уводити місячні плани роботи працівників (далі — плани роботи) — законно. Далі розповімо, як це зробити.
Оформте вимогу працювати за планами в локальних документах
Закріпіть плани роботи у внутрішніх нормативних документах КНП й ознайомлюйте працівників з ними під підпис.
Орієнтовний перелік документів:
- колективний договір;
- положення про оплату праці;
- положення про преміювання;
- положення про оцінку результатів;
- посадові інструкції з пунктом орієнтовного змісту: «Працівник зобов’язаний виконувати затверджені індивідуальні місячні плани роботи відповідно до ____»;
- правила внутрішнього трудового розпорядку з формулюванням: «Працівники зобов’язані виконувати накази, розпорядження керівника, зокрема й затверджені індивідуальні місячні плани роботи»;
- наказ про запровадження системи планування з формулюванням: «установити, що виконання індивідуальних місячних планів роботи є частиною посадових обов’язків працівників»;
- індивідуальні місячні плани, які затверджує керівник і надає працівнику для ознайомлення під підпис.
Плани роботи обов’язково мають відповідати:
- функціональним обов’язкам медичного працівника, які передбачає затверджена посадова інструкція та які доведені до його відома під особистий підпис;
- вимогам нормативних документів МОЗ, зокрема й стандартам медичної допомоги, обсягам надання медичної допомоги населенню згідно з договорами з НСЗУ, затвердженим показникам якості тощо.
Плани роботи повинні бути конкретними, вимірюваними, досяжними й визначеними в часі
Установіть стимуляційні виплати
Розгляньмо структуру системи оплати праці за використання планів роботи з урахуванням вимог КЗпП, постанови КМУ «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров’я» від 13.01.2023 № 28 (далі — Постанова № 28), інших норм чинного законодавства:
- Гарантована частина заробітної плати. Її не можна зменшити й вона не залежить від планів роботи. Обов’язкові доплати, що також не залежать від планів, які передбачає чинне законодавство;
- Стимуляційна частина заробітної плати. Саме ця частина прив’язується до виконання місячного плану роботи й містить показники — кількісні та якісні.
Вимоги щодо мінімального розміру оплати праці медичних, фармацевтичних працівників і фахівців з реабілітації за виконану в повному обсязі місячну (годинну) норму праці, установлені підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 28, не поширюються на:
- комунальні заклади охорони здоров’я, які уклали з НСЗУ договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, якщо витрати на оплату праці з нарахуваннями за поточний місяць, що розраховані відповідно підпункту 1 пункту 1 Постанови № 28, перевищують 85% отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків;
- медичних працівників, які залучені виключно до надання первинної медичної допомоги (лікарів або інших медичних працівників, які працюють під керівництвом таких лікарів), якщо лікаря обрали менше ніж 70% пацієнтів оптимального обсягу практики первинної медичної допомоги (пп. 3, 4 п. 1 Постанови № 28).
У таких випадках мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників і фахівців з реабілітації комунальних закладів охорони здоров’я установлюйте в межах наявного фонду оплати праці, але в розмірі не менше ніж мінімальна заробітна плата, яку передбачає закон про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» — це 8000 гривень.
Однак самого факту наявності таких витрат на оплату праці недостатньо. Як свідчить судова практика, треба мати документи, що підтверджують факт настання цієї підстави для перегляду розміру заробітної плати, і дотриматися процедури зміни істотних умов праці згідно зі статтею 32 КЗпП з урахуванням положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (постанова Дніпровського апеляційного суду від 15.05.2024 по справі № 215/5653/23). Інакше ж усі перерахунки ...
