За трудовим законодавством час відпочинку — це:
- вихідні дні (за п’ятиденного робочого тижня працівники мають два вихідні дні на тиждень, а за шестиденного — один; загальний вихідний — неділя);
- святкові дні;
- відпустки;
- перерви.
Перерви є такі, що:
- не включають до робочого часу;
- включають до робочого часу.
Чому законодавство передбачає такі перерви та як їх оплачувати — далі.
Перерва, яку не включають до робочого часу
Зазвичай до робочого часу не включають перерву для відпочинку й харчування. Головні її риси:
- триває не більше ніж дві години (ст. 66 Кодексу законів про працю України; КЗпП);
- працівники можуть її використовувати на власний розсуд, тобто полишити своє робоче місце, але зобов’язані повернутися до роботи до її закінчення.
Якщо тривалість перерви для відпочинку і харчування перевищує дві години, це означає, що робочий день поділили на частини (ст. 60 КЗпП). Такі перерви можливі на роботах із особливими умовами й характером праці, та й то в окремих ви...