За трудовим законодавством час відпочинку — це:
- вихідні дні (за п’ятиденного робочого тижня працівники мають два вихідні дні на тиждень, а за шестиденного — один; загальний вихідний — неділя);
 - святкові дні;
 - відпустки;
 - перерви.
 
Перерви є такі, що:
- не включають до робочого часу;
 - включають до робочого часу.
 
Чому законодавство передбачає такі перерви та як їх оплачувати — далі.
Перерва, яку не включають до робочого часу
Зазвичай до робочого часу не включають перерву для відпочинку й харчування. Головні її риси:
- триває не більше ніж дві години (ст. 66 Кодексу законів про працю України; КЗпП);
 - працівники можуть її використовувати на власний розсуд, тобто полишити своє робоче місце, але зобов’язані повернутися до роботи до її закінчення.
 
Якщо тривалість перерви для відпочинку і харчування перевищує дві години, це означає, що робочий день поділили на частини (ст. 60 КЗпП). Такі перерви можливі на роботах із особливими умовами й характером праці, та й то в окремих ви...