Повідомляти пацієнту про те, що в нього мало або й немає шансів одужати, складно. Трапляється, що родичі просять лікаря приховати від пацієнта страшний діагноз. Також буває, що лікар сам сумнівається, чи надавати повну інформацію про невиліковну недугу чи психічний розлад. Проаналізуймо, наскільки це законно. Адже рішення надати неповну інформацію може обмежити інші права й перспективи пацієнта. До того ж, де лікар вчинив етично, а де — суб’єктивно, у разі конфлікту довести дуже складно.
Норми, що дозволять обмежити інформацію
Повна поінформованість пацієнта щодо стану здоров’я, тобто правильне розуміння діагнозу — одна з умов, щоб узяти в нього згоду на медичне втручання. З огляду на це, частина четверта статті 39 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII (далі — Основи) фактично суперечить іншим нормам цього документа:
