Як надавати телемедичні послуги на первинці

Організація медичної допомоги
10 липня 2025 року
|
4 хвилини Читати

Роз’яснення юриста щодо телемедицини на первинному рівні медичної допомоги. Підказки й застереження, що вбережуть від юридичних помилок під час організації й надання телемедичних послуг

user icon
Алла Цимановська
адвокат з медичного права юридичної фірми «Ілляшев та Партнери», Київ

Телемедицина стала інструментом, що дає змогу зберегти доступність медичної допомоги, зокрема на первинному рівні, навіть у воєнних реаліях. Проте медичні онлайн-послуги — не заміна очного прийому, а ефективне доповнення. Розберемося, що передбачає телемедицина на первинці та які вимоги висуває до неї законодавство. Окреслимо юридичні межі телемедичної практики та відповідальність лікарів і закладів охорони здоров’я, які її провадять.

Сутність телемедичної допомоги

Базовий документ, що регламентує організацію медичної допомоги із застосуванням телемедицини, — наказ МОЗ «Про затвердження нормативних документів щодо застосування телемедицини у сфері охорони здоров’я» від 19.10.2015 № 681 (далі Наказ № 681).

Наказ № 681 затверджує, зокрема, Порядок організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому), третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини (далі — Порядок № 681). Документ визначає терміни, механізми, інструменти, технічні вимоги й відповідальність суб’єктів телемедицини. Насамперед розберемося, що передбачає телемедична допомога та які функції може виконувати телемедицина.

Зверніть увагу

Телемедицина — це не просто онлайн-розмова лікаря з пацієнтом, а комплекс дій, технологій і заходів, які лікар застосовує під час медичної допомоги з використанням засобів дистанційного зв’язку. Телемедична допомога відбувається у вигляді обміну електронними повідомленнями

Телемедицина — форма медичної допомоги, яка доречна переважно в ситуаціях, коли фізична присутність лікаря або пацієнта неможлива або обмежена. Її ключове призначення забезпечити доступ до якісної медичної допомоги у випадках, коли відстань є критичним чинником її надання. Однак у системі охорони здоров’я вона виконує ширший спектр функцій, зокрема:

  • клінічну — надання медичної допомоги: дистанційні консультації, супровід та моніторинг пацієнтів;
  • організаційно-адміністративну — оптимізація логістики взаємодії між пацієнтом і лікарем, а також між медичними працівниками;
  • превентивну — підтримка профілактичних заходів, спостереження за групами ризику;
  • навчальну — підвищення кваліфікації фахівців через обмін досвідом у реальному часі;
  • наукову — збирання та аналіз клінічних даних для розроблення ефективніших протоколів лікування.

Водночас телемедицина виконує системоутворювальну роль у трансформації моделі медичної допомоги, оскільки сприяє:

  • формуванню єдиного медичного простору;
  • збереженню конфіденційності та цілісності медичної інформації;
  • стандартизації підходів до лікування в умовах обмеженого доступу;
  • підвищенню якості та безперервності медичного супроводу;
  • розвитку системних рішень у сфері цифровізації охорони здоров’я.

Отже, телемедицина не винятковий або експериментальний інструмент — вона стала невіддільним складником національної моделі надання медичної допомоги з особливою актуальністю для первинної ланки.

Застосування

На первинному рівні телемедичні послуги мають право надавати сімейні лікарі, терапевти, педіатри. Умова наявність декларації з пацієнтом про вибір лікаря, який надає ПМД. Такі послуги обов’язково документувати уносьте відповідні записи в електронну систему охорони здоров’я (ЕСОЗ). При цьому дотримуйтеся вимог щодо автентифікації пацієнта, внесення облікових записів та збереження медичної інформації.

Телемедична взаємодія має відповідати стандартам медичної допомоги й кваліфікації лікаря. Які послуги законодавство дозволяє надавати дистанційно, а що забороняє, ознайомтесь у Довіднику. Наголосимо лише, що такий формат медичної допомоги не можна використовувати в ситуаціях, коли існує загроза для життя пацієнта, стан пацієнта потребує очного візиту або інструментального втручання. Законодавство також вимагає, щоб уперше лікар установлював діагноз очно, а телемедицину застосовував лише для подальшого динамічного спостереження.

Особливої уваги заслуговує застосування телемедицини для пацієнтів із хронічними неінфекційними захворюваннями, як-от: артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, бронхіальна астма, серцева недостатність, ревматоїдний артрит. Вони потребують регулярного контролю, корекції терапії та постійного зв’язку з лікарем. У мирний час це було завданням очного прийому. В умовах війни, переміщення населення, пошкодження медичних закладів і нестачі кадрів саме телемедицина дає змогу забезпечити безперервність медичного спостереження.

На первинному рівні така модель є легітимною, якщо виконаєте чотири ключові умови:

  • лікар і пацієнт уклали декларацію;
  • лікар веде електронну медичну картку;
  • лікар володіє достатнім обсягом достовірної клінічної інформації;
  • лікар документує комунікацію в ЕСОЗ.

За таких умов лікар має право:

  • коригувати лікування з огляду на динаміку симптомів або зміну способу життя пацієнта;
  • контролювати ефективність медикаментів і побічні наслідки за даними щоденників самоконтролю, показників тиску, глюкометрії тощо;
  • виявляти ознаки декомпенсації або загострення захворювання на ранніх етапах;
  • призначати додаткові обстеження або формувати направлення до вузьких спеціалістів, зокрема в електронному форматі;
  • видавати лікарняні, якщо стан пацієнта та отримана дистанційна інформація дає змогу обґрунтувати такий висновок.

Дистанційний моніторинг хронічних пацієнтів особливо актуальний для:

  • внутрішньо переміщених осіб, які не змогли перереєструватися за місцем проживання;
  • мешканців деокупованих чи прифронтових територій, де доступ до лікаря фізично обмежений;
  • пацієнтів з інвалідністю, яким складно дістатися до амбулаторії;
  • осіб літнього віку, які обмежені в пересуванні або мають підвищений ризик ускладнень у разі госпіталізації.

Отже, телемедицина — законний та ефективний інструмент первинної медичної допомоги. Якщо правильно її реалізувати, вона не лише зменшує навантаження на заклади охорони здоров’я, а й покращує якість життя пацієнтів і підвищує прихильність до лікування.

Вимоги

Телемедичні послуги це форма медичної діяльності, що підпадає під дію загального ліцензійного режиму. Тож, аби надавати телемедичні консультації, суб’єкт господарювання (заклад охорони здоров’я...

add to bookmark this document
print document
download document
Open Chapter
Open All Versions
Download materials
Page search